Угоду ратифіковано Законом N 401/95-ВР від 20.10.95 )
Угода
між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про сприяння та взаємний захист інвестицій
( Угоду ратифіковано Законом N 401/95-ВР від 20.10.95 )
{ Зміни до Угоди додатково див. у Протоколі ( 203_054 ) від 16.09.2008 }
Дата підписання: 17.03.1994
Дата набрання чинності: 02.11.1995
Уряд України та Уряд Чеської Республіки (надалі іменуються "Договірні Сторони"),
бажаючи посилити економічне співробітництво для взаємної вигоди обох Держав,
маючи намір створити і підтримувати сприятливі умови для інвестицій інвесторів однієї Держави на території іншої Держави, та
визнаючи, що сприяння та взаємний захист інвестицій, згідно з цією Угодою, стимулює ділову ініціативу у цій сфері,
домовились про наступне:
Стаття 1. Визначення Для цілей цієї Угоди:
1. Термін "інвестиція" охоплюватиме будь-який вид активів, інвестованих у зв'язку з економічною діяльністю інвестором однієї Договірної Сторони на території іншої Договірної Сторони відповідно до законів та правил останньої та включатиме, зокрема, але не виключно:
а) рухоме та нерухоме майно, як і будь-які інші права IN REM, такі як заставні, права утримання, забезпечення по позиці та подібні права;
б) акції, цінні папери та боргові зобов'язання компаній або будь-яку інші форму участі в компанії;
в) вимоги стосовно грошей або будь-якого виконання зобов'язань, що має економічну цінність, пов'язані з інвестицією;
г) права інтелектуальної власності, включаючи авторські права, товарні знаки, патенти, промислові зразки, технічні процеси, ноу-хау, торговельні секрети, фірмові назви та гудвіл, пов'язані з інвестицією;
д) будь-яке право, надане згідно права або за контрактом та будь-які ліцензії та дозволи відповідно до права, включаючи концесії на розвідку, видобування, розвиток та експлуатацію природних ресурсів.
Будь-яка зміна форми, в якій активи інвестовані, не впливатиме на їх характер як інвестицій.
2. Термін "інвестор" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, яка інвестує на територію іншої Договірної Сторони:
а) термін "фізична особа" означатиме будь-яку фізичну особу, що має громадянство будь-якої з Договірних Сторін відповідно до її законів;
б) термін "юридична особа" означатиме по відношенню до будь-якої Договірної Сторони:
- будь-яку установу, що має статус акціонерного товариства або засновану відповідно до її законів і визнану як юридична особа;
- будь-яку організацію осіб, що не має статусу юридичної особи, проте розглядається як компанія її законами.
3. Термін "доходи" означатиме суми, одержані внаслідок інвестиції та, зокрема, хоча не виключно, включатиме прибутки, відсоток, приріст капіталу, акції, дивіденди, роялті та плату за послуги.
Стаття 2. Сприяння та захист інвестицій
1. Кожна Договірна Сторона заохочуватиме та створюватиме сприятливі умови для інвесторів іншої Договірної Сторони для здійснення інвестицій на своїй території та допускатиме такі інвестиції відповідно до її законів та правил.
2. Інвестиції інвесторів будь-якої з Договірних Сторін користуватимуться справедливим і рівним ставленням та отримуватимуть повний захист і безпеку на території іншої Договірної Сторони.
Стаття 3. Національний режим та режим найбільшого сприяння
1. Кожна Договірна Сторона на своїй території надаватиме інвестиціям та доходам інвесторів іншої Договірної Сторони режим, який є справедливим і рівним та не менш сприятливим, ніж той, який вона надає інвестиціям та доходам своїх власних інвесторів або інвестиціям та доходам інвесторів будь-якої третьої Держави, що з цього є більш сприятливим.
Вищезазначений принцип національного режиму не застосовуватиметься до набуття прав власності на землю та участі в приватизації.
2. Кожна Договірна Сторона на своїй території надасть інвесторам іншої Договірної Сторони по відношенню до управління, підтримання, використання, отримання прибутків та розпорядження своїми інвестиціями режим, що є справедливим і рівним та не менш сприятливим, ніж той, який вона надає своїм власним інвесторам або будь-якої іншої Держави, що з цього є більш сприятливим.
3. Положення пунктів 1 і 2 цієї Статті не тлумачитимуться з тим, щоб зобов'язати одну Договірну Сторону поширювати на інвесторів іншої вигоду від будь-якого режиму, преференції або привілеї, які можуть бути поширені останньою Договірною Стороною, які випливають з:
а) будь-якого митного союзу, або зони вільної торгівлі, або монетарного союзу, або подібних міжнародних угод, що ведуть до таких союзів, або інституцій, або інших форм регіонального співробітництва, стороною яких будь-яка Договірна Сторона є або може стати;
б) будь-якої міжнародної угоди або домовленості, які стосуються повністю або в основному оподаткування.
Стаття 4. Компенсація за втрати
1. Коли інвестиції інвесторів будь-якої Договірної Сторони зазнають втрати через війну, збройний конфлікт, національний надзвичайний стан, переворот, повстання, заколот або інші подібні події на території іншої Договірної Сторони, їм надаватиметься останньою Договірною Стороною режим, по відношенню до реституцій, відшкодування, компенсації або іншого вирішення, не менш сприятливий, ніж той, який остання Договірна Сторона надає своїм власним інвесторам або інвесторам будь-якої третьої Держави.
2. Не зашкоджаючи умовам пункту 1 цієї Статті, інвесторам однієї Договірної Сторони, які під час будь-яких подій, згаданих у цьому пункті, зазнають втрат на території іншої Договірної Сторони, які виникають внаслідок:
а) реквізиції їх власності її силами або владами;
б) руйнування їх власності її силами або владами, яке не було викликане воєнними діями або не вимагалось необхідною ситуацією,
буде надано справедливу та адекватну компенсацію за втрати, яких зазнали під час періоду реквізиції або як результат руйнування власності. Платежі, що виникають, будуть вільно переводитись у вільно конвертованій валюті без затримки.
Стаття 5. Експропріація
1. Інвестиції інвесторів будь-якої Договірної Сторони не будуть націоналізовані, експропрійовані або піддані заходам, що мають ефект, еквівалентний націоналізації або експропріації (надалі іменується "експропріація") на території іншої Договірної Сторони, окрім задля суспільних цілей. Експропріація провадитиметься за належним судочинством, на недискримінаційній основі та супроводжуватиметься умовами про виплату негайної, адекватної та ефективної компенсації. Така компенсація дорівнюватиме ринковій ціні інвестицій, коли про експропріацію або загрозу експропріації стало загальновідомо, включатиме відсоток з дати експропріації, робитиметься без затримки, буде такою, що ефективно реалізується та вільно переводиться у вільно конвертованій валюті.
2. Потерпілий інвестор матиме право на негайний перегляд судовою або іншою незалежною владою цієї Договірної Сторони його випадку та оцінку його інвестицій відповідно до принципів, викладених в цій Статті.
3. Положення пункту 1 цієї Статті також застосовуватимуться тоді, коли Договірна Сторона експропріює активи компанії, яка отримала статус акціонерного товариства або заснована згідно чинного на будь-якій частині її власної території права та в якій інвестори іншої Договірної Сторони мають частки.
Стаття 6. Перекази
1. Договірні Сторони гарантуватимуть переказ платежів, які стосуються інвестицій та доходів. Перекази робитимуться у вільно конвертованій валюті, без будь-яких обмежень та непотрібної затримки. Такі перекази включатимуть, зокрема, але не виключно:
а) капітал та додаткові суми для підтримки або збільшення інвестицій;
б) прибутки, відсоток, дивіденди та інший поточний доход; в) фонди на виплату по позиці;
г) роялті або плату за послуги;
д) надходження від продажу або ліквідації інвестицій;
е) заробітки фізичних осіб згідно законів і правил Договірної Сторони, в якій інвестиції були здійснені.
2. Для цілей цієї Угоди обмінними курсами будуть офіційні курси, дійсні для поточних угод на дату переказу, якщо не домовлено про інше.
Стаття 7. Суброгація
Якщо Договірна Сторона або її призначений посередник здійснює платежі своїм власним інвесторам згідно гарантії, що вона надала в зв'язку з інвестицією на території іншої Договірної Сторони, остання Договірна Сторона визнає:
а) передачу, по закону або згідно законної угоди в цій країні, будь-якого права або права вимоги інвестора до попередньої Договірної Сторони, або до її призначеного посередника, так як і те,
б) що попередня Договірна Сторона або її призначений посередник отримала права внаслідок суброгації користуватися правами та висувати вимоги цього інвестора та перебере зобов'язання, пов'язані з цією інвестицією.
2. Отримані внаслідок суброгації права або вимоги не виходитимуть за рамки прав та вимог інвестора.
Стаття 8. Спори між Договірною Стороною та інвестором іншої Договірної Сторони
1. Будь-який спір, який може виникнути між інвестором однієї Договірної Сторони та іншою Договірною Стороною у зв'язку з інвестицією на території цієї іншої Договірної Сторони, буде предметом переговорів між сторонами в спорі.
2. Якщо будь-який спір між інвестором однієї Договірної Сторони та іншої Договірної Сторони не може бути таким чином вирішений протягом шести місяців, інвестор отримає право передати цю справу або до:
а) Міжнародного Центру для Вирішення Інвестиційних Спорів (ІКСІД), маючи на увазі відповідні умови Конвенції про Вирішення Інвестиційних Спорів між Державами та громадянами інших Держав ( 995_060 ), що відкрита для підписання в Вашінгтоні, Округ Колумбія 18 березня 1965 року, у випадку, коли обидві Договірні Сторони стали стороною цієї Конвенції, або
б) арбітра або міжнародного ad hoc арбітражного суду, заснованого згідно Арбітражних Правил Комісії Організації Об'єднаних Націй з Прав Міжнародної Торгівлі (ЮНСІТРАЛ) ( 995_059 ). Сторони в спорі можуть погодитись письмово змінити ці Правила. Арбітражні рішення будуть остаточними та обов'язковими для обох сторін спору.
Стаття 9. Вирішення спорів між Договірними Сторонами
1. Спори між Договірними Сторонами відносно тлумачення або застосування цієї Угоди повинні, якщо це можливо, вирішуватись шляхом консультацій або переговорів.
2. Якщо такий спір не може бути таким чином вирішений протягом шести місяців, його на прохання будь-якої Договірної Сторони буде передано до Арбітражного Суду відповідно до положень цієї Статті.
3. Арбітражний Суд створюватиметься для кожного
індивідуального випадку наступним чином: протягом двох місяців після отримання звернення про арбітражне рішення кожна з Договірних Сторін призначить одного члена цього Суду. Ці два члени потім оберуть громадянина третьої Держави, якого після схвалення Договірними Сторонами буде призначено Головою Суду (надалі згадується як "Голова"). Голову буде призначено протягом трьох місяців з дати призначення інших двох членів.
4. Якщо протягом будь-якого з періодів, зазначених в пункті 3 цієї Статті, необхідні призначення не були зроблені, буде запрошено Президента Міжнародного Суду Справедливості зробити необхідні призначення. Якщо з'ясується, що він є громадянином будь-якої Договірної Сторони або якщо інші причини перешкоджають йому виконувати вказану функцію, буде запрошено Віце-Президента, щоб зробити необхідні призначення. Якщо з'ясується, що Віце-Президент також є громадянином будь-якої Договірної Сторони або не може виконувати зазначену функцію, член Міжнародного Суду Справедливості, наступний за старшинством, який не є громадянином будь-якої Договірної Сторони, буде запрошений зробити необхідні призначення.
5. Арбітражний Суд досягатиме своїх рішень більшістю голосів. Такі рішення будуть обов'язковими. Кожна Договірна Сторона нестиме витрати відносно своїх членів суду та свого представництва в арбітражному судочинстві; витрати відносно Голови та витрати, що залишаються, нестимуться в рівних частинах обома Договірними Сторонами. Арбітражний Суд визначатиме свою власну процедуру.
Стаття 10. Застосування інших правил та спеціальних зобов'язань
1. Якщо питання регулюється одночасно цією Угодою та іншою міжнародною угодою, сторонами якої є обидві Договірні Сторони, ніщо в цій угоді не заважатиме Договірним Сторонам або будь-яким її інвесторам, які володіють інвестиціями на території іншої Договірної Сторони, користуватися перевагами тих правил, які є більш сприятливими, по відношенню до його випадку.
2. Якщо режим, який має надаватися однією Договірною Стороною інвесторам іншої Договірної Сторони відповідно до її законів та правил або інших спеціальних положень контрактів, є більш сприятливий, ніж той, який надається цією Угодою, буде надано більш сприятливий.
Стаття 11. Застосування цієї Угоди
Умови цієї Угоди застосовуватимуться до інвестицій, здійснених інвесторами однієї Договірної Сторони на території іншої Договірної Сторони після 1 січня 1983 року.
Стаття 12. Набуття чинності, тривалість та припинення
1. Кожна Договірна Сторона повідомить іншу про завершення процедур, необхідних згідно її права для набуття чинності цією Угодою. Ця Угода набере чинності з дати другого повідомлення.
2. Ця Угода залишається чинною на період десять років та продовжуватиме залишатися чинною після цього доти, поки за рік до сплину початкового або будь-яких наступних періодів будь-яка Договірна Сторона не повідомить іншу Договірну Сторону письмово про свій намір припинити дію цієї Угоди.
3. Відносно інвестицій, здійснених до припинення цієї Угоди, умови цієї Угоди залишатимуться чинними на період в десять років з дати припинення.
На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, до того ж належним чином уповноважені, підписали цю Угоду.
Здійснено в м. Празі 17 березня 1994 р. у двох дійсних примірниках, кожний українською, чеською та англійською мовами, причому всі тексти є рівно автентичними. У випадку будь-яких розходжень щодо тлумачення переважатиме текст англійською мовою.
За Уряд України За Уряд Чеської Республіки (підпис) (підпис)
Публікації документа
Зібрання чинних міжнародних договорів України — 2006 р., № 5, / Книга 2 /, стор. 372, стаття 1257 Офіційний вісник України від 08.08.2003 — 2003 р., № 30, стор. 377, стаття 1592, код акту 25925/2003
Протокол
між Урядом України та Урядом
Чеської Республіки про внесення змін до Угоди між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про сприяння та взаємний захист інвестицій, підписаної 17 березня 1994 року
в м. Празі
{ Протокол ратифіковано Законом
N 1812-VI ( 1812-17 ) від 20.01.2010 }
Уряд України та Уряд Чеської Республіки (далі - "Договірні Сторони"),
Бажаючи посилити економічне співробітництво для взаємної вигоди обох держав;
Маючи намір створити і підтримувати сприятливі умови для інвестицій інвесторів однієї держави на території іншої держави;
Беручи до уваги зобов'язання Чеської Республіки, що випливають з Статті 307 Договору про заснування Європейської Спільноти ( 994_017 ), щодо приведення всіх її міжнародних юридичних зобов'язань у відповідність з правом Європейського Союзу;
Домовилися внести зміни в Угоду між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про сприяння та взаємний захист інвестицій ( 203_412 ) (далі - "Угода") наступним чином:
Стаття 1
Пункт 3 статті 3 Угоди ( 203_412 ) вилучити та замінити новими пунктами з 3 по 5:
"3. Положення про національний режим та режим найбільшого сприяння цієї Статті не буде поширюватися на вигоди, які Договірна Сторона надає на підставі своїх зобов'язань як члена митного, економічного або монетарного союзу, спільного ринку або зони вільної торгівлі.
4. Договірна Сторона розуміє, що зобов'язання іншої Договірної Сторони як члена митного, економічного або монетарного союзу, спільного ринку або зони вільної торгівлі включають зобов'язання, що випливають з міжнародного договору або взаємного договору, який стосується цього митного, економічного або монетарного союзу, спільного ринку або зони вільної торгівлі.
5. Положення цієї Угоди не можна тлумачити як зобов'язання однієї Договірної Сторони надавати інвесторам іншої Договірної Сторони або їхнім інвестиціям чи доходам такі вигоди, преференції або привілеї, які перша Договірна Сторона може надавати як член митного, економічного або монетарного союзу, спільного ринку або зони вільної торгівлі іншим державам на підставі міжнародного договору, який повністю або переважно стосується оподаткування".
Стаття 2
Перше речення пункту 1 Статті 6 Угоди ( 203_412 ) викласти наступним чином:
"Незалежно від заходів, застосованих Європейським Співтовариством, Договірні Сторони гарантуватимуть переказ платежів, які стосуються інвестицій та доходів."
Стаття 3
Після Статті 9 доповнити Угоду ( 203_412 ) новою Статтею 10.
Вона викладена в такій редакції:
"Основні інтереси безпеки
1. Ніщо у цій Угоді не може тлумачитись як заборона будь-якій з Договірних Сторін здійснювати заходи, які вона вважатиме необхідними для захисту своїх основних інтересів безпеки:
a) стосовно злочинних дій;
b) стосовно торгівлі зброєю, боєприпасами та військовим майном і операцій з іншими товарами, матеріалами, послугами та технологіями, які було здійснено з метою забезпечення збройних сил або інших структур безпеки;
c) які застосовуються під час війни або інших надзвичайних подій у міжнародних відносинах або
d) які поширюються на провадження національної політики чи міжнародних угод, що стосуються заборони розповсюдження ядерної зброї або іншого ядерного вибухового обладнання, або
e) згідно зі своїми зобов'язаннями, передбаченими Статутом ООН ( 995_010 ), щодо збереження міжнародного миру та безпеки.
2. Основні інтереси безпеки Договірної Сторони можуть включати інтереси, що випливають з її членства у митному, економічному або монетарному союзі, вільному ринку або зоні вільної торгівлі".
Беручи до уваги включення нової Статті 10, відповідно змінюється нумерація наступних статей Угоди ( 203_412 ).
Стаття 4
1. Цей Протокол становитиме невід'ємну частину Угоди між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про сприяння та взаємний захист інвестицій ( 203_412 ), підписаної
17 березня 1994 року в м. Прага.
2. Протокол набуває чинності на дев'яностий день після останнього повідомлення Договірної Сторони про виконання необхідних внутрішньодержавних процедур. Протокол залишатиметься
чинним на весь час дії Угоди.
Вчинено в м. Київ "16" вересня 2008 р. у двох дійсних примірниках, кожен українською, чеською та англійською мовою, причому всі тексти є автентичними. У випадку будь-яких розбіжностей щодо тлумачення переважну силу матиме текст англійською мовою.
За Уряд України За Уряд Чеської Республіки